вівторок, 22 квітня 2014 р.

Наша російська мова

Колись писав про те, що варто в Україні створити свій варіант російської мови і думав, що це далека перспектива і взагалі відомо, що такий крок викликав би чергову інфовійну Москви проти Києва. Але подібні розмови вже з'явилися на респектованих виданнях, таких як Українська Правда. Ось стаття, яка логічно продовжує мої думки з публікації, в якій розгорнув тему про створення українського варіанту російської мови. Так от - а чому б і ні? Це був би сильний і вольовий крок нашої держави (який за останні роки було небагато). І як зазначив журналіст у вищезгаданій статті, в українській російській мові за часи незалежності з'явилося багато понять (та навіть термінів), які близькі до душі тільки українцям та громадянам України. Наприклад "Майдан" або "тітушка". Фактично в більшості з нас є історії та власні переживання, пов'язані з цими поняттями і більшість таких історій тепер можна почути саме російською мовою і саме від громадян України. Ера поділу (штучного й зумисного) України на російськомовну та україномовну завершилася - підчас Майдану 2013/2014 я зустрів багато російськомовних українців і громадян України, які своїм патріотизмом, активністю та силею волі перевищували мене, україномовного, в рази. Україна ділитиметься й надалі, але тепер не за мовною ознакою і не за економічною, а саме за ознакою активності, залучення до громадської діяльності, сили своїх власних переконань. Хто ще казатиме, що схід чи південь України відсталіший, менш активний, зрусифікований? Це старі поняття і після подій Майдану вони більше не мають нікої вартості (як і не мали раніше, хоча цього й сам не розумів).

Ці суспільні процеси нерозривно пов'язані з мовою в Україні. Ті російськомовні патріоти, про яких згадав вище, заслуговують не на роль недоцивілізованих громадян, які мають бути піддані процесу українізації та інтеграції в українську культуру, а навпапаки стати творцями нової української культури, в якій український варіант російської мови є однією з ключовтх складових.

Чи грішу я таким чином, зраджуючи наприклад романтичні ідеали Просвіти ХІХ століття? Можливо нам й хочеться бути державою, яка за етнічним і мовним складом нагадує сьогоднішню Польщу, де живуть лише поляки, де функціонує лише польська мова й домінує польська культура й польський світогляд. Та я дійшов висновку, що так не може бути. Ті 20 мільйонів російськомовних громадян України (в більшості українців) не потрібно сприймати як якусь хворобу на тілі цнотливої України. Це навпаки наша сила, наші м'язи, наше третє око. Ця боротьба українців проти українців в Україні (та й за кордоном) мусить припинитися шляхом створення свого варіанту російської мови. Більше того, такий крок частково відновить історичну справедливість, бо здається (після прочитання текстів з 19 століття і раніших), що українська мова (по суті справжня руська) була на перший погляд подібною на сучасну російську - принаймні так тепер може видаватися модерному читачу/слухачу/науковцю. Колись вже писав про це в одній з публікацій на цьому блозі, що чимало слів з нашої мови було просто викинуто в цілях її відокремлення від агречивного впливу Москви. А в результаті вийшло, що наша мова не зміцніла, а навпаки її імунітет похитнувся. Такі слова як важно, видеть, осторожний, сейча, очередь зовсім не російські у своєму глибинному походженні. А таких слів тисячі, як і граматичних, лексичних та інших норм. Не вдаватимуся в науковий аналіз (принаймні на момент написання цієї публьікації), але теоретично зазначу, що створення українського варіанту російської мови (назвімо її наприклад Київська мова) розставить багато крапок над "і".

Наше століття - це століття вже не фантастичних інформаційних війн, а реальних інфовійн, розумових та вольових протистоянь, століття консолідації суспільних сил тощо. Наша Академія Наук має перетворитися на штаб інформаційної оборони, де основних фронт - це мовне питання, а зброя - це той поки що фантачтичний український варіант української мови. ХХ століття - це століття смертоносних газів як зброї, століття ядерної зброї, тоталітарних держав, міжконтинентальних балістичних ракет. ХХІ століття - це століття інфовійн. Україна за допомогою штабу інфоспротиву замість балістичних ракет виставить зброю нового століття - нову мову, створену сучасними реаліями.

Українська російська мова вже давно функціонує серед громадян України - варто їй надати статусу офіційної, розробити власні норми, словники та захищати її, воодночас використовуючи як інфощит. Це тема для широкого спектру практичних дослідів, занять та наукових досліджень. Далі буде...